Доля.Людина.Час.

2 лютого виповнюється 120 років від народження своєрідного і талановитого майстра слова Валер’яна Підмогильного.

Валер’ян Підмогильний – один із найяскравіших прозаїків 1920-х рр., один із найпотужніших українських модерністів ХХ ст., представник неореалістичної течії. Його твори засвідчують спроможність української літератури бути самодостатнім мистецьким явищем у світовому контексті.

У 1930 рр. письменника репресували, а його твори вилучили з літературного процесу аж до 1988 р., коли вперше було опубліковано «Повість без назви…», а услід – перевидано роман «Місто» й кілька оповідань. Лише відтоді твори В. Підмогильного критика почала розглядати як повноцінне явище українського літературного процесу ХХ ст. Нині він є одним із найпопулярніших українських класиків, його творчість вивчають у середніх і вищих навчальних закладах, нею постійно цікавляться сучасні дослідники.

Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся особливою нещадністю й тверезістю бачення. Менше за всіх інших він упадав у лірику.

Запрошуємо ознайомитися зі збіркою оповідань та нарисів під загальною назвою «Історія пані Ївги», яка представлена на виставці-портрет «Доля.Людина.Час.».

«Він був одним, може єдиним справді великим українським прозаїком, не в тому сенсі, що не писав віршів, а тому сенсі, що його проза була справді прозою.» Юрій Шерех